Чи можете Ви пригадати, чиїм паспортом користувався Степан Бандера в останні роки життя? Паспортом на ім’я шахіста Штефана Попеля. Хто ж це?

Степа́н (Сте́фан) Анто́н Михáйлович Попель народився 15 липня 1907 р. у с. Комарники на Львівщині у родині священика. Мати Ольга (з дому Калинських). Племінник відомого шахіста Ігнаца фон Попіля (нім. Ignatz von Popiel) (1863–1941), захопився шахами в юності та зіграв уперше в шаховому турнірі у 12-річному віці, у 17 років Степан Попель став чемпіоном з шахів Львівського університету.
Освіту здобував у коледжах в Есхені, Брюсселі та Парижі (1924); згодом – магістр франко-латинської філології Львівського університету (1931), магістр юриспруденції (1938).
Поліглот знав вісім робочих мов: польську, російську, французьку, німецьку, латинську та англійську.
Особистий (світський) секретар митрополита Андрея Шептицького (1929-1944).
Був редактором львівських часописів «Szachista» і «Спортові вісти». У 1943 р. у Львові [вийшов]підручник «Початки шахіста» українською. Саме за це його викликала окупаційна влада. Попель мав пояснити, чому він ігнорував уособлення арійського духу Зігберта Тарраша, а згадав чемпіона світу Еммануїла Ласкера, жидівського походження. Попель відповів: як неможливо писати історію філософії, не згадуючи імені єврея Баруха Спінози, писати про християнство, не згадуючи Ісуса з Назарета, так неможливо замовчувати ім’я чемпіона світу з шахів. За таку горду відповідь Попель на деякий час потрапив до буцегарні.
1944 року, коли до Львова наблизився фронт, Степан Попель, знаючи ставлення сталінських визволителів до української інтелігенції, виїхав із Батьківщини. Але не зміг стриматися і заїхав до Кракова, зіграв матч з чемпіоном СРСР і чемпіоном України 1937 р. киянином Федором Богатирчуком.
Наступні кілька років він жив у Парижі, грав у шахи вдень і вночі, інколи вигравав гроші; майстер любив грати бліц-партії; виступав у шаховому клубі «Каїсса», ставав чемпіоном Парижа у 1951, 1953 і 1954 роках. Поділив 4-6-те місця (серед 10) у міжнародному турнірі в Гастінґсі (Великобританія) 1951/52, де виступали такі всесвітньовідомі майстри, як Светозар Глігорич, Даніель Яновський, Ян Гейн Доннер та інші. У рейтингу Британської шахової федерації був під 82 номером.
Навіть те, що сорокарічний шахіст зрештою одружився з Валентиною Шаповал, яка мала сина Володимира, що народилися Ольга та Олекса, не змінили його характер. Щирий, добрий Степан Попель кожного дня когось із українців пригощав, комусь давав притулок. Серед тих українців були й політичні діячі й бойовики, тому таємні служби стежили за його будинком, тягнули з наданням громадянства.
У 1955 р. майстер мав можливість приїхати в СРСР і зустрітися з рідними, але Попель не зважився, бо не мав французького паспорта. І Степан Попель зважився виїхати до США.
У 1956 р. взяв участь у Відкритому чемпіонаті США в Оклагома-Сіті, де зіграв унічию з 13-річним феноменом Боббі Фішером. Українець разом з вундеркіндом поділив 4-8 місця. Виграв чемпіонат штату Мічиґан тричі поспіль – у 1957, 1958 і 1959 роках.
Степан Попель був одним із найкращих шахістів української діаспори США – ставав віце-чемпіоном УСЦАК 1966 року та чемпіоном 1969 року.
Працював спершу викладачем іноземних мов у публічній школі в Детройті (1957–1961); згодом, одержавши американське громадянство у 1961, – професором французької мови й літератури в Університеті штату Північна Дакота, у Фарґо (з 1961 до пенсії). Проживав у Північній Дакоті, далеко від великих шахових центрів, що не сприяло розвитку його майстерності: там у нього не було сильних конкурентів – і від 1965 до 1980 року аж 11 разів перемагав у чемпіонаті штату.
Знесилений хворобами та операцією справжній романтик шахів помер 27 грудня 1987 р. в місті Фарґо (Північна Дакота).
«Шахи ми на шахівниці, пан Господь – то наш гравець», – писав Агатангел Кримський...
Степан Попель був першим, кого включили до Шахової зали слави Північної Дакоти (англ. North Dakota Chess Hall of Fame) – у 1983 році.